Украинские сказки. Казка про козла и барана
|
Був собі чоловік та жінка; мали вони козла й барана. - Ох, жінко! — каже чоловік. — Проженемо ми цього барана і козла, а то вже вони у нас дурно хліб ïдять. А вбирайсь, козел і баран, собі з богом, шоб ви не були у мене і в дворі! Пошили вони собі торбу, та й пішли. Ідуть та ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран дужий, та не сміливий, а козел сміливий, та не дужий. - Бери, баране, голову, бо ти дужий. - Ох, бери ти, козле, бо ти сміливий. Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та ідуть — коли горить вогонь. - Ходимо й ми туди! Там переночуємо, щоб нас вовки не з’ïли. Приходять туда, аж то вовки кашу варять: - А, здорові, молодці! - А, драстуйте, братці, драстуйте, ще каша не кипить, мясо буде з вас. От тут баран уже злякавсь, а козел давно уж злякавсь. Козел і одумавсь: - А подай лишень, баране, отую вовчу голову! От баран і приніс. - Та не цю, а подай більшу! — каже козел. Баран знов цупить ту ж саму. - Та подай ще більшу! От тут уже вовки злякались; стали вони думати-гадати, як би відціля удрати. - Славная, братці, кумпанія і каша гарна кипить, та нічим долить; піду я по́ воду. Як пішов вовк по́ воду: - Хай вам абищо з вашою кумпанією! Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі видтіля удрати: - Е, вражий син! Пішов та й сидить, нічим каши долить. Ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку! Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів, сидів: - Ось піду лишень я, так я ïх прижену! Як побіг, так і той рад, що втік. - Ох, нум, брате, скорійше хвататься, щоб нам оцю кашку поïсти та з куреня убраться! От як одумавсь вовк: - Е, щоб нам троïм та козла і барана бояться! Ось ходім ми ïх поïмо, вражих синів. Прийшли, аж тіï добре шатались, уже з куреня убрались; як побігли, та й на дуба зібрались. Стали вовки думати-гадати, як би козла та барана нагнати. Як стали йти, і найшли ïх на дубі. Козел сміліший, ізліз на самий верх, а баран не сміливий — так нижче. - Ох, лягай, — кажуть вовки ковтуноватому вовкові, — ти старший! Та й ворожи, чи не побачимо ïх. Як ліг вовк до-гори і зачав ворожити. Баран сидить на гіллі та так дрижить: як упаде, та на вовка. Козел сміливий не став зівати, а як закричить: - Подай мені ворожбита! Вовки як схватились та насилу відтіля убрались. Источник: http://www.fairy-tales.su | |
|
| |
| Просмотров: 1667 | |